| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Історія школи
Історія нашої школи
| |
|
|
| |
|
Засновча грамота
 Відповідно до неї одна сторона - я, граф Ервін Бухайм Шенборн, засвідчую: після того, як мені стало відомо про неможливість спорудження громадою міста Мукачева навчального приміщення для горожанської дівчачої вищої щ.коли у зв'язку з відсутністю потрібної ділянки, а також у зв'язку з моїм постійним глибоким переживанням за навчальну та виховну справу у місті Мукачеві, зі схваленням магістрату домінії я передаю у власність громади Мукачева у формі дарування частину земельної ділянки з т.зв. панського двору, котрий служить домашнім садом і зареєстрований у Мукачівській кадастральній книзі №5 під номером 644 як складова мукачівсько-чинадіївської домінії у моїй власності, площею 0,54 акр [0,22 га] (на доданих до договору кресленнях позначена номером 644-2) для зазначеної цілі, тобто спорудження школи; а також даю дозвіл на безоплатне зняття з обліку кадастральної книги та перереєстрацію за рахунок громади міста.
До зазначеного дарування ставлю умову, згідно з якою споруда повинна мати поверх; також сподіваюся на перетворення проходу між північно-західним краєм ділянки та територією греко-католицької єпархії на повноцінну вулицю: у зв'язку з цим будівля школи повинна споруджуватися таким чином, щоб уникнути подальшого розширення в бік вулиці. Також вимагаю, щоб спорудження школи розпочалося в межах одного року з дня схвалення магістратурою даного договору, в протилежному разі я матиму право повернути у власність ділянку без будь-яких відшкодувань. Насамкінець, якщо міська влада на зазначеній ділянці замість спорудження закладу освітнього чи культурного призначення обере варіант спорудження закладів харчування, лікарні, житлового масиву та ін., чи зведе на її території промисловий об'єкт, я або ж мої правонаступники матимуть право повернути ділянку з попереднім відшкодуванням вартості об'єкта.
З другої сторони від імені міської громади міста Мукачева я, бургомістр Янош Мерені відповідно до рішення міської ради № 3274/так від 1889 року з великою вдячністю приймаю дарунок з усіма вищенаведеними умовами; зазначену на кресленнях номером 644/2 ділянку з початком будівництва або вивезення будматеріалів переводжу у власність міської громади, з моменту чого всі загальні стягнення та фінансові надходження з ділянки переходять у власність міста Мукачева. Дозволяю також реєстрацію правових умов повернення майна.
Складено в Мукачеві, 1889 року (Р.Н.) Янош Мерені, бургомістр
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
Минуле нашої школи
 Минуле мукачівської державної горожанської хлопчачої та дівочої школи є важкодосліджуваною, оскільки з цього питання доступна надзвичайно мала кількість джерел. Усі вісники школи, за винятком двох, загубилися, так само, як і т.зв. «Хроніка», яка містила відомості про історію та внутрішнє життя школи. Саме ця «Хроніка» була б найбільш цінною для нас, адже могла розкрити численні цікаві дані та факти, особливо з часів 20-річної чеської окупації. При дослідженні історії школи ми звернулися до нотаріальних свідоцтв, а також невеликих вцілілих шкільного та міського архівів.
Міністерство освіти й релігії Угорського Королівства 1882 року організувала в нашому місті державну горожанську дівочу школу. Граф Ервін Шенборн подарував ділянку громадськості міста з умовою, що збудований на її території заклад буде використовуватися виключно в цілях угорськомовної освіти. 1893 року було споруджено нинішню будівлю, в якій розмістилася школа, яка до того змушена була провадити навчання в орендованих приватних будинках у різних куточках міста.
Однак поступовий ріст чисельності учнів вимагав розширення споруди. 1905 року держава доповнила будівлю новою частиною, а згодом у часи чеської окупації завдяки батьківським пожертвуванням збудовано 4 нові класні приміщення, в результаті чого й постав сучасний вигляд школи.
До повалення імперії [1918] школа була виключно для дівчат. Після повалення до її складу влилася організована 1916 року громадськістю горожанська хлопчача школа і з того часу почала функціонувати як державна горожанська хлопчача й дівоча школа (1920-1921 н.р.).
Першим директором дівочої школи була Етелка Кашшич (у шлюбі – Дем’янович), яку змінила Белла Лукач, а згодом Флора Жигарді. Останньою директором-угоркою була Марія В. Шольц.
Серед старших вчителів вдалося зазначити імена наступних: Етел Маріяші (Боцко), Іда Дітлер, Гізелла Гановські, Ержебет Гергіч, Жофія Герег, Терезія Ейзлер (Галас), Ілона Фаї, Ірен Гаменці, Марія Томорі, Серена Варга, Едіт Шпані (Губерт), Ілона Лазар, Ірен Унгер, Малвін Горкаї, Магда Кубачка, Емілія Янкович, Вілма Янка, Йолан Сіладі (Азарі).
Єдиним директором ще окремо існуючої хлопчачої школи був Бела Ерделі.
Після повалення настали злі часи для угорської школи. Дві школи об’єдналися в одну і та під спільним керуванням розділилася на русинське та угорське відділення. Пізніше з’являлися й інші відділення, однак усе це робилося за рахунок скорочення угорського.
У чудово спорудженій угорською державою будівлі угорські учні не змогли знайти доброго притулку. Вони були змушені переміститися у класи аварійного стану, які виділили для них «демократичні» органи.
Марними були спроби батьків зібрати важко зароблені кошти, угорські класи роками стояли без побілки, в той час як наявну споруду доповнювали сучасними класами.
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
1938-1939 навчальний рік
Про початок навчального року доповів вчитель Лайош Салдачук:
1. 1938/39 н.р. наша школа розпочала ще як чехословацька школа. Кількість учнів становила 948 осіб, розподілених у 21 клас. З них 265 учнів у 7 класах навчалися на угорському відділенні, а 683 учні у 14 класах входили до складу русинського відділення. Русинське відділення розміщувалося у первинній споруді, в той час як угорські класи були в чотирьох тісних приміщеннях однієї з початкових шкіл.
Навчальний рік розпочався 1 вересня, хоча шкільне життя не могло ніяк спрямуватися у русло постійного нормального режиму роботи. Вся система Чехословацької республіки тріскалася й розпадалася, що позначилося і на шкільному житті. З одного боку були занепокоєння щодо можливої війни, а з іншого – жевріла надія на визволення.
Робота не йшла до пуття. Ні навчання, ні учіння. Усі були в трепетному очікуванні великих подій. Переживання посилила чеська мобілізація 23 вересня, після якої взагалі припинився нормальний навчальний процес. Згодом же були прийняті мюнхенська угода і віденське рішення, які принесли нашому місту довгоочікуване звільнення.
З радістю приймали ми 10 листопада солдатів, які входили в наше місто, несучи до нашої школи новий угорський дух.
У зв’язку з радісними подіями у нашій школі було введено декілька вихідних днів. Тим часом вчителі склали присягу на вірність, а учні змогли вільно обрати собі навчальний заклад. Після реорганізації до угорських класів бажало записатися понад 600 осіб, до русинських – близько 450.
2.Запис до угорськомовної школи відбувався з 15 по 18 листопада. Серед записаних учнів: хлопців – 281, дівчат – 289; разом – 570. Протягом року з інших шкіл перейшло 11 хлопців та 20 дівчат (разом 31), збільшивши число учнів до 601.
Розподіл по класах відбувся наступним чином:
Хлопці: 1-a – 43, 1-b – 38; 2-a – 46, 2-b – 38; 3-a – 42, 3-b – 40; 4 – 45.
Дівчата: 1-a – 55, 1-b – 53; 2-a – 39, 2-b – 41; 3-a – 36, 3-b – 43; 4 – 42.
В кінці року серед учнів було 413 місцевих і 128 приїжджих. Серед останніх: з Росвигова – 19, Підгорян – 9, Баркасова – 21, Батєва – 4, Сваляви – 4, Рівного – 4, Ракошина – 3, Паланку – 54, Павшина – 10.
Під час навчання відсутніми були 40 хлопців та 21 дівчина, разом 63, тож повний курс закінчили 541 учнів
3. Згідно міністерському наказу у 1938-1939 н.р. плата за навчання не стягувалася.
4. Звільнення з предметів.
5. Будівля школи та розклад навчання.
а) Як уже зазначалося, будівля школи досить стара. Сама споруда міцна і знаходиться в доброму стані, однак сумним фактом є те, що, знаходячись у самому центрі міста, школа понині не підключена ні до водопроводу, ні до каналізаційної системи.
Туалети не витримують жодної критики. Повітря школи постійно забруднене, нужник пошкодив стіни, бо волога постійно всмоктується у стіни коридорів першого поверху та спортзалу. З даного питання вже було направлено звернення до пана міністра.
б) Навчання проходило до та після обіду. До обіду навчалися дівчата, після обіду – хлопці. Була б сприятливішою заміна цієї системи, бо навчання хлопців часто затягувалося під вечір.
6. Зміни у вчительському складі.
Розподіл педагогічних кадрів у зв’язку з розмежуванням угорського та русинського відділень відбувся 18 лютого. До угорської школи відійшло 16 учителів, кількість яких за решту часу зросла до 20.
Відповідно до указу міністра з 6 лютого директором школи було призначено Ервіна Гелетея, вчителя пештської школи.
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
Школа у 1960-1967 рр.
 До грудня 1960 року – середня школа №20 Львівської залізниці (Львівського підпорядкування).
Директором школи був Бліцштейн, заступник Лук’яненко.
З 1959 року директором призначено Костинського В.В, заступником Чередниченко О.О. Кількість класів - 16-20.
У школі навчалися діти працівників Львівської залізниці в основному з міста Мукачева та сіл Мікачівького району.Ппрацював інтернат-гуртожиток (для юнаків) по вул. К.Маркса (де пізніше була станція юних техніків). Школа готувала слюсарів по ремонту електропроводів, помічників машиністів електровозів. Спеціальне навчання проходило на базі депо ст. Мукачево (щотижня – один день виробничого навчання). Дівчата вивчили швейну справу, готувались швеї-мотористки. Була посада заступника деректора з виробничого навчання(заступник Олесин Д.І.)
Постановою Ради Міністрів СРСР від 24 жовтня 1960 року школу переведено в систему Народної освіти УРСР.
Протягом 1960-62 рр. директор школи Костинський В.В. розширив педагогічний колектив.
Все більше і більше батьків виявляло бажання записати дітей до школи №20.
За 1962-63 навчальний рік побудували третій поверх (набагато збільшивши кількість класних приміщень), ввели центральне опалення, покращили умови для харчування учнів. Під час добудови третього поверху 5-10 класи навчались у СШ №5 у другу зміну, початкові класи – у художній школі. У зміцненні матеріальної бази школи – обладнанні кабінетів, ремонті школи – велику допомогу надавали шефи школи – депо ст. Мукачево, лижна фабрика, фабрика художніх виробів.
Гарних успіхів домоглася школа у художній самодіяльності: жовтеняцький хор (кер. Локкер О.В.), піонерський хор (Локкер О.В., Фозекош О.О.), комсомольський хор (Фозекош О.О.), ансамль дівчат (ІллешМ.Й.) – учасники республіканського огляду, ансамбль хлопчиків (Локкер О.В.), танцювальні колективи (Гутій І.І., Гутій М.М.). Ці колективи успішно виступали на оглядах художньої самодіяльності міста, вдало захищали честь міста на обласних оглядах. Програми звітніх концертів міста базувались на базі СШ №20. Слід відмітити в цій роботі велику організаторську роботу вчителів Хащинської Р.В , організаторів позакласної роботи Фенцик М.І , Тонгайзера Ф.Ф.
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
Школа у 1967-1975 рр.
З 1967-68 навчального року директором школи призначено Шияновського М.Ф . На цій посаді він був до 1975 року . За цей період добудували школу, медичний кабінет, кабінет для вивчення англійської і німецької мови, заасфальтовано шкільне подвір’я.
Під керівництвом Фенцик М.І - організатора позакласної та позашкільної роботи цікаво проводили шкільні вечори відпочинку, тематичні вечори, шкільні конкурси інсценізованої пісні , «Ало, ми шукаємо таланти», військово – спортивна гра « Зірниця танцю».
У зв’язку з тим, що в школі вже навчалося більше 1000 учнів (30 класів і більше), ввели посаду ще одного заступника директора школи з навчальної роботи. Завучами працювали Чередниченко О.О., Андрейко І.І, Хайнас Г.І, Решко Р.В, Тонгайзер Ф.Ф.
Все кращих і кращих успіхів домагалась школа у навчальній роботі.
Завдяки великій організаторській роботі заступника директора Решко Р.В. учні школи брали участь у внутрішньошкільних олімпіадах, а згодом стали призерами, переможцями міських та обласних предметних олімпіад з математики, фізики, хімії, географії, іноземної, російської мови та літератури.
На базі школи проводились міські та обласні семінари директорів, заступників, учителів-предметників. Керівниками міських предметних секцій були Решко Р.В, Росока О.У.(математика), Бучинчик М.П(біологія), Андрійко І.І.(укр. мова та література), Галус М.Й. (хімія), Пішпек Г.Ю (географія), Локкер, Копинець(1-3 класи), Тонгайзер (фіз. вих)
Щороку значний процент випускників успішно складати вступні екзамени та вступали до вищих навчальних закладів.
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
Школа у 1975-1981 рр.
 З 1 вересня 1975 року директором школи призначено Дербая М.І. Під його керівництвом було добре зміцнено матеріальну базу школи.
Добудовано основний корпус (гардероби, роздягальна до спортивного залу, туалети), другий поверх другого корпусу, побудовано майстерні з обробки металу, з обробки дерева. Набагато збільшено територію школи – спортивні майданчики (баскетбол, волейбол, бігові доріжки 30 м, 60 м, ями для стрибків). Це дало можливість для проведення внутрішкільних змагань з різних видів спорту. В 1980/81 році школа вперше виграла загально шкільну спартакіаду учнів міста.
Школа продовжувала добрі традиції в навчально - виховній роботі, позакласній та позашкільній роботі.
З 1975-76 навчального року заступниками по виховній роботі працювали Тонгайзер Ф.Ф., Росул В.В., Бабенко Л.Г., Бубряк М.М., Лазар М.Б.
Заслуженими учителями стали Локер, О.В., Ханишевська, урядові нагороди одержали Фозекош О.О, Бучинчик М.П. Відмінником народної освіти став - Тонгайзер Ф.Ф.
|
|
|
| |
|
|
|
| Календар | | « Апрель 2024 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Вс | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
|
