Каталог статей

Минуле мукачівської державної горожанської хлопчачої та дівочої школи є важкодосліджуваною, оскільки з цього питання доступна надзвичайно мала кількість джерел. Усі вісники школи, за винятком двох, загубилися, так само, як і т.зв. «Хроніка», яка містила відомості про історію та внутрішнє життя школи. Саме ця «Хроніка» була б найбільш цінною для нас, адже могла розкрити численні цікаві дані та факти, особливо з часів 20-річної чеської окупації. При дослідженні історії школи ми звернулися до нотаріальних свідоцтв, а також невеликих вцілілих шкільного та міського архівів.

Міністерство освіти й релігії Угорського Королівства 1882 року організувала в нашому місті державну горожанську дівочу школу. Граф Ервін Шенборн подарував ділянку громадськості міста з умовою, що збудований на її території заклад буде використовуватися виключно в цілях угорськомовної освіти. 1893 року було споруджено нинішню будівлю, в якій розмістилася школа, яка до того змушена була провадити навчання в орендованих приватних будинках у різних куточках міста.

Однак поступовий ріст чисельності учнів вимагав розширення споруди. 1905 року держава доповнила будівлю новою частиною, а згодом у часи чеської окупації завдяки батьківським пожертвуванням збудовано 4 нові класні приміщення, в результаті чого й постав сучасний вигляд школи.

До повалення імперії [1918] школа була виключно для дівчат. Після повалення до її складу влилася організована 1916 року громадськістю горожанська хлопчача школа і з того часу почала функціонувати як державна горожанська хлопчача й дівоча школа (1920-1921 н.р.).

Першим директором дівочої школи була Етелка Кашшич (у шлюбі – Дем’янович), яку змінила Белла Лукач, а згодом Флора Жигарді. Останньою директором-угоркою була Марія В. Шольц.

Серед старших вчителів вдалося зазначити імена наступних: Етел Маріяші (Боцко), Іда Дітлер, Гізелла Гановські, Ержебет Гергіч, Жофія Герег, Терезія Ейзлер (Галас), Ілона Фаї, Ірен Гаменці, Марія Томорі, Серена Варга, Едіт Шпані (Губерт), Ілона Лазар, Ірен Унгер, Малвін Горкаї, Магда Кубачка, Емілія Янкович, Вілма Янка, Йолан Сіладі (Азарі).

Єдиним директором ще окремо існуючої хлопчачої школи був Бела Ерделі.

*

Після повалення настали злі часи для угорської школи. Дві школи об’єдналися в одну і та під спільним керуванням розділилася на русинське та угорське відділення. Пізніше з’являлися й інші відділення, однак усе це робилося за рахунок скорочення угорського.

У чудово спорудженій угорською державою будівлі угорські учні не змогли знайти доброго притулку. Вони були змушені переміститися у класи аварійного стану, які виділили для них «демократичні» органи.

Марними були спроби батьків зібрати важко зароблені кошти, угорські класи роками стояли без побілки, в той час як наявну споруду доповнювали сучасними класами.